Навчання людей, які прагнуть здобути необхідну для відбудови України професію.
НАВЧАННЯ ЗАРАДИ ЗМІН
Навчання людей, які прагнуть здобути необхідну для відбудови України професію.
У проєкті учасники/ці проходять навчання, щоб отримати новий фах чи підвищити кваліфікацію. Навчання відбувається за напрямами, які є особливо важливими для подальшого відновлення країни: будівництво, логістика, сільське господарство та сфера послуг.
Проєкт реагує на виклики воєнного сьогодення України та потреби українських спеціалістів, які втратили своє звичне професійне життя.
Основна ціль проєкту: забезпечити профільне навчання для 1110 осіб у Дніпропетровській, Полтавській, Київській, Вінницькій, Чернівецькій, Львівській областях.
Головні етапи проєкту
Етап 1. Відкритий конкурс для закладів професійної освіти.
Етап 2. Відбір учасників/ць проєкту.
Етап 3. Організація та проведення короткострокового профільного навчання.
До проєкту запрошуються учасники віком від 18 до 60 років, які проживають в одній з цільових областей. Проєкт передбачає активне залучення жінок, внутрішньо переміщених осіб, колишніх учасників бойових дій, людей з інвалідністю, батьків, які виховують дітей самотужки, багатодітних батьків, людей, які доглядають за людьми з інвалідністю, людей, які втратили житло тощо.
Головні етапи проєкту
Етап 1. Відкритий конкурс для закладів професійної освіти.
Етап 2. Відбір учасників/ць проєкту.
Етап 3. Організація та проведення короткострокового профільного навчання.
До проєкту запрошуються учасники віком від 18 до 60 років, які проживають в одній з цільових областей. Проєкт передбачає активне залучення жінок, внутрішньо переміщених осіб, колишніх учасників бойових дій, людей з інвалідністю, батьків, які виховують дітей самотужки, багатодітних батьків, людей, які доглядають за людьми з інвалідністю, людей, які втратили житло тощо.
ДОСЯГНЕННЯ
ДОСЯГНЕННЯ
30
партнерів-закладів професійної освіти
32
навчальні групи
500
учасників, з них 47 % — жінки
ПРО ПРОЄКТ В ОДНІЙ ХВИЛИНІ
ВІДГУКИ
Любов Задорожня, учасниця проєкту. Жінка знайшла роботу за фахом сантехніка. Зараз допомагає відновлювати закинуту будівлю дитячого табору на Київщині
Останні роки моє життя справді нелегке. Я покинула рідний Маріуполь та довго адаптовувалася до життя у столиці. Тривалий час не знала як бути далі й з чого розпочинати своє відновлення. На жаль, підтримки від найближчих я теж не мала, бо в 15 років осиротіла. З того часу усі виклики долаю сама. Та доленосна випадковість допомогла мені розпочати зміни: коли шукала навчальні можливості для свого старшого сина, почула про курси для дорослих. Мені вдалося пройти відбір на навчання та отримати професію сантехніка. Проєкт дуже змінив моє життя, і йдеться не лише про нову роботу. Я стала більш відкритою. До навчання у мене була депресія, а спілкування з учнями та майстрами мені дуже допомогло. Я вийшла зі своєї мушлі, й тепер працюю за новоздобутим фахом. Професія сантехніка є однією з найактуальніших для відновлення країни. Навіть під час війни, коли ворог намагається нас знищити, ми відбудовуємо наші зруйновані домівки та старі будівлі. А також намагаємося відновити своє власне життя після всіх пережитих втрат і горя.
Сергій Сандригось, учасник проєкту. Після закінчення курсів чоловік зміг швидко знайти високооплачувану роботу за професією водія-навантажувача
Я часто кажу, що я як багатодітний батько, який має четверо дітей, не можу просто сидіти на місці. Завжди шукаю кращі можливості, щоб забезпечити свою велику родину. Так сталося і з ідеєю отримати професію водія-навантажувача. Я певний час працював закордоном, там пробував самостійно навчитися водити навантажувач, але не вдавалося. Коли повернувся в Україну, вирішив шукати навчання за цим фахом, бо знав, що є брак таких спеціалістів на українському ринку праці. Тому новину про безоплатне навчання від проєкту сприйняв як добрий знак. Так і сталося — проєкт подарував мені можливість змінити життя. Після успішного завершення навчання я майже одразу знайшов роботу, тепер працюю на підприємстві, що надає послуги роботи будівельної техніки. Я вдячний проєкту та його партнерам за шанс, який дали мені, дорослому 50-річному чоловікові, розпочати новий кар'єрний шлях.
Ольга Моклюк, викладачка фізики ДНЗ «Гущинецьке ВПУ», комунікаційна менеджерка проєкту «Навчання заради змін» зі сторони партнерського закладу професійної освіти.
Цей проєкт є надзвичайно важливим для нашого закладу. За підтримки ГО «Український професійний розвиток» та міжнародних партнерів ми допомогли багатьом людям здобути нові практичні навички та профільну освіту. І спільний досвід реалізації проєкту був для нас дуже комфортним. Постійна комунікація з командою громадської організації, чітка координація дій, всебічна підтримка допомогли втілити проєкт на високому рівні. Від імені колективу Гущинецького ВПУ хочу висловити щиру вдячність за вашу довіру та вибір нашого закладу для партнерства. Ми цінуємо можливість працювати разом і робити спільний внесок у розвиток профільної освіти для дорослих.
Любов Коцур разом зі своїм чоловіком-ветераном були учасниками проєкту. Набуті навички слюсарів подружжя буде використовувати на власному фермерському господарстві, самостійно ремонтуватимуть сільськогосподарські машини та у майбутньому планують відкрити спеціалізовану станцію техобслуговування
Дякуємо проєкту за підтримку молодих підприємців. Ви дали нам шанс для розвитку. Ми з чоловіком, після його повернення з війни почали активно розвивати власний фермерський бізнес на Вінниччині. Завжди мріяли мати власну справу і по-максимуму використовувати свої таланти. Мені та Дмитру добре вдається справлятися з технікою та механізмами. Тому пішли на навчання, щоб отримали фах слюсарів і самостійно ремонтувати трактори та комбайни. Це було дуже правильним рішенням. Адже навчання проходило на вищому рівні: багато практики, грамотні викладачі, вмотивовані учасники. Не менш важливо, що Дмитро під час навчання зміг краще адаптуватися до цивільного життя, багато часу провів з психотерапевтом, допомога якого також була надана у межах проєкту. Цей період для нашої сім'ї був справді нелегким: ми разом бороли страхи чоловіка, який щойно став ветераном. А насичене навчання і спільне планування майбутнього стали нашими помічниками. Вдячна за віру у нас!
Віта Пазиніч, викладачка ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», адміністраторка проєкту «Навчання заради змін» зі сторони партнерського закладу професійної освіти.
Разом з партнерами ми робили усе, щоб допомогти підвищити кваліфікацію жінок та чоловіків, які прагнуть здобути необхідні для відбудови України професії. Цей досвід став важливим кроком у нашій місії забезпечити якісну освіту та професійну підготовку. Проєкт надав рівні можливості для всіх учасників-здобувачів освіти, незалежно від статі та соціального статусу. Так ми створили навчальне середовище, де кожен міг реалізувати свій потенціал та зробити свій внесок у відбудову нашої країни. Ми вдячні команді «Українського професійного розвитку», міжнародним партнерам за надану підтримку та можливість брати участь у такій важливій ініціативі. Сподіваємося на подальшу співпрацю та нові успішні проєкти, які допоможуть нашим здобувачам освіти досягати нових вершин у своїй професійній діяльності.
Марина Писаренкова, керівник Департаменту з управління персоналом Придніпровської ТЕС
В умовах війни особливо важливою стає підготовка кваліфікованих кадрів для підприємств критичної інфраструктури, як-от теплоелектростанції. Проєкт «Навчання заради змін» є чудовою ініціативою, яка надає можливість жінкам розширити сферу діяльності, отримавши додаткові професійні знання та навички, й освоїти кілька професій.
Жінки завжди працювали на станції, але сьогодні, у зв'язку зі зміною тенденцій на ринку праці через війну, ми усвідомлюємо, що важливо збільшувати залучення жінок до різних сфер діяльності, не обмежуючись «типово жіночими» спеціальностями. Це надає нові можливості для жінок, підвищує ефективність роботи підприємства та зменшує ризики, пов'язані з нестачею персоналу.
Завдяки цьому проєкту чотири жінки Придніпровської ТЕС вже пройшли навчання та отримали нові спеціальності.
ВІДГУКИ
Любов Задорожня, учасниця проєкту. Жінка знайшла роботу за фахом сантехніка. Зараз допомагає відновлювати закинуту будівлю дитячого табору на Київщині
Останні роки моє життя справді нелегке. Я покинула рідний Маріуполь та довго адаптовувалася до життя у столиці. Тривалий час не знала як бути далі й з чого розпочинати своє відновлення. На жаль, підтримки від найближчих я теж не мала, бо в 15 років осиротіла. З того часу усі виклики долаю сама. Та доленосна випадковість допомогла мені розпочати зміни: коли шукала навчальні можливості для свого старшого сина, почула про курси для дорослих. Мені вдалося пройти відбір на навчання та отримати професію сантехніка. Проєкт дуже змінив моє життя, і йдеться не лише про нову роботу. Я стала більш відкритою. До навчання у мене була депресія, а спілкування з учнями та майстрами мені дуже допомогло. Я вийшла зі своєї мушлі, й тепер працюю за новоздобутим фахом. Професія сантехніка є однією з найактуальніших для відновлення країни. Навіть під час війни, коли ворог намагається нас знищити, ми відбудовуємо наші зруйновані домівки та старі будівлі. А також намагаємося відновити своє власне життя після всіх пережитих втрат і горя.
Сергій Сандригось, учасник проєкту. Після закінчення курсів чоловік зміг швидко знайти високооплачувану роботу за професією водія-навантажувача
Я часто кажу, що я як багатодітний батько, який має четверо дітей, не можу просто сидіти на місці. Завжди шукаю кращі можливості, щоб забезпечити свою велику родину. Так сталося і з ідеєю отримати професію водія-навантажувача. Я певний час працював закордоном, там пробував самостійно навчитися водити навантажувач, але не вдавалося. Коли повернувся в Україну, вирішив шукати навчання за цим фахом, бо знав, що є брак таких спеціалістів на українському ринку праці. Тому новину про безоплатне навчання від проєкту сприйняв як добрий знак. Так і сталося — проєкт подарував мені можливість змінити життя. Після успішного завершення навчання я майже одразу знайшов роботу, тепер працюю на підприємстві, що надає послуги роботи будівельної техніки. Я вдячний проєкту та його партнерам за шанс, який дали мені, дорослому 50-річному чоловікові, розпочати новий кар'єрний шлях.
Ольга Моклюк, викладачка фізики ДНЗ «Гущинецьке ВПУ», комунікаційна менеджерка проєкту «Навчання заради змін» зі сторони партнерського закладу професійної освіти.
Цей проєкт є надзвичайно важливим для нашого закладу. За підтримки ГО «Український професійний розвиток» та міжнародних партнерів ми допомогли багатьом людям здобути нові практичні навички та профільну освіту. І спільний досвід реалізації проєкту був для нас дуже комфортним. Постійна комунікація з командою громадської організації, чітка координація дій, всебічна підтримка допомогли втілити проєкт на високому рівні. Від імені колективу Гущинецького ВПУ хочу висловити щиру вдячність за вашу довіру та вибір нашого закладу для партнерства. Ми цінуємо можливість працювати разом і робити спільний внесок у розвиток профільної освіти для дорослих.
Любов Коцур разом зі своїм чоловіком-ветераном були учасниками проєкту. Набуті навички слюсарів подружжя буде використовувати на власному фермерському господарстві, самостійно ремонтуватимуть сільськогосподарські машини та у майбутньому планують відкрити спеціалізовану станцію техобслуговування
Дякуємо проєкту за підтримку молодих підприємців. Ви дали нам шанс для розвитку. Ми з чоловіком, після його повернення з війни почали активно розвивати власний фермерський бізнес на Вінниччині. Завжди мріяли мати власну справу і по-максимуму використовувати свої таланти. Мені та Дмитру добре вдається справлятися з технікою та механізмами. Тому пішли на навчання, щоб отримали фах слюсарів і самостійно ремонтувати трактори та комбайни. Це було дуже правильним рішенням. Адже навчання проходило на вищому рівні: багато практики, грамотні викладачі, вмотивовані учасники. Не менш важливо, що Дмитро під час навчання зміг краще адаптуватися до цивільного життя, багато часу провів з психотерапевтом, допомога якого також була надана у межах проєкту. Цей період для нашої сім'ї був справді нелегким: ми разом бороли страхи чоловіка, який щойно став ветераном. А насичене навчання і спільне планування майбутнього стали нашими помічниками. Вдячна за віру у нас!
Віта Пазиніч, викладачка ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», адміністраторка проєкту «Навчання заради змін» зі сторони партнерського закладу професійної освіти.
Разом з партнерами ми робили усе, щоб допомогти підвищити кваліфікацію жінок та чоловіків, які прагнуть здобути необхідні для відбудови України професії. Цей досвід став важливим кроком у нашій місії забезпечити якісну освіту та професійну підготовку. Проєкт надав рівні можливості для всіх учасників-здобувачів освіти, незалежно від статі та соціального статусу. Так ми створили навчальне середовище, де кожен міг реалізувати свій потенціал та зробити свій внесок у відбудову нашої країни. Ми вдячні команді «Українського професійного розвитку», міжнародним партнерам за надану підтримку та можливість брати участь у такій важливій ініціативі. Сподіваємося на подальшу співпрацю та нові успішні проєкти, які допоможуть нашим здобувачам освіти досягати нових вершин у своїй професійній діяльності.
Марина Писаренкова, керівник Департаменту з управління персоналом Придніпровської ТЕС
В умовах війни особливо важливою стає підготовка кваліфікованих кадрів для підприємств критичної інфраструктури, як-от теплоелектростанції. Проєкт «Навчання заради змін» є чудовою ініціативою, яка надає можливість жінкам розширити сферу діяльності, отримавши додаткові професійні знання та навички, й освоїти кілька професій.
Жінки завжди працювали на станції, але сьогодні, у зв'язку зі зміною тенденцій на ринку праці через війну, ми усвідомлюємо, що важливо збільшувати залучення жінок до різних сфер діяльності, не обмежуючись «типово жіночими» спеціальностями. Це надає нові можливості для жінок, підвищує ефективність роботи підприємства та зменшує ризики, пов'язані з нестачею персоналу.
Завдяки цьому проєкту чотири жінки Придніпровської ТЕС вже пройшли навчання та отримали нові спеціальності.
ІСТОРІЇ ЖІНОК У «НЕЖІНОЧИХ» ПРОФЕСІЯХ
А чи справді існують «жіночі» та «нежіночі» професії? Чи все це лише стереотипні уявлення?
А чи справді існують «жіночі» та «нежіночі» професії? Чи все це лише стереотипні уявлення?