У ВПО, особливо у підлітків, існують проблеми соціальної адаптації, комунікації з місцевими, становлення пріоритетів після зміни умов життя. Для дітей — це проблеми відсутності доступу до дошкільної освіти, підготовки до школи, психоемоційного розвитку. Саме над цими викликами працює наш ПТНЗ у «Дружніх просторах».

Для нашого навчального закладу цей проєкт — можливість популяризувати професійну освіту, робітничі професії, покращити навички працівників та матеріально-технічну базу ПТНЗ.

Особисто для мене — це можливість ще більше допомагати людям. Ми з першого дня повномасштабної війни відкрили благодійний фонд, проте надавали підтримку лише у вигляді гігієнічних засобів та їжі, а коли відкрився проєкт, то ми розширили діапазон допомоги. Психологічна підтримка, тренінги для молоді, заходи з соціоемоційного розвантаження — це те, чого бракувало, коли почалась війна.

Завдяки дружньому простору, постійним відвідуванням заходів я подолав депресію після переїзду з рідного міста Лисичанськ, де ми з батьками втратили майже все.

Найбільше подобається, що тут добрі та чуйні люди, які нам допомагають як у навчанні, так і в житті. У просторі я отримую підтримку, беру участь в корисних заходах, вивчаю англійську мову, бо в моїй школі цьому предмету не надавали значення.

А ще дружній простір допоміг мені знайти нових друзів, здобути знання у багатьох сферах діяльності.

У дружньому просторі ми надаємо психологічну підтримку, проводимо консультації для батьків та дітей, майстер-класи та арттерапевтичні заходи. Тут учасники знаходять друзів, розвантажуються емоційно та повертаються до життя.

Завдяки участі у проєкті наш ПТНЗ зробив свій внесок у відновлення родин з дітьми, які постраждали від війни. Разом з тим наш заклад покращив матеріально-технічну базу, а співробітники розвинули навички, необхідні для допомоги ВПО.

Для мене дружній простір — це новий досвід, неформальне спілкування з учасниками хабу на вільні та актуальні теми, відчуття самореалізації. А ще досвід участі в проєкті та співпраці з ГО, підвищення рівня комунікації з батьками, дітьми та підлітками, нові вміння з організації масових заходів.

Я вперше відвідав «Дружній простір» під час відкриття. Зараз я навчаюся на слюсаря-електрика з ремонту автомобіля якраз в тому навчальному закладі, де створений цей простір. Найбільше мені тут подобаються люди, мої одногрупники та ті знання, які я отримую для майбутньої професії.

У «Дружньому просторі» я навчився комунікувати, справлятися зі стресом. А ще тут я відвідував профорієнтаційні заходи. Я мрію стати спеціалістом у тій професії, на яку навчаюсь, і такі заняття мені дуже допомагають в цьому.

Робота у проєкті дала можливість впровадити в нашому закладі освіти сучасні напрями роботи з молоддю. Нові комунікації, великий позитив та досвід роботи допомогли створити безпечний освітній простір.

Дякуємо організаторам та донорам, проєкт супер, емоції та важливість результатів — неоціненні.

Через війну я з мамою переїхала з Херсону до Вінниці. Ми заселилися в місцевий гуртожиток, і тут я почала ходити на різні заняття. Ми з мамою відвідували психолога, арттерапію, творчі заняття, малювання.

А ще нас вчили різних професій. Наприклад, я ходила на кулінарні майстер-класи, вчилася розписувати глазур’ю пряники та вафлі, як справжній кондитер. А на занятті з вебдизайну створила першу віртуальну листівку.

Також в мене з'явилися нові друзі. У нас багато спільних захоплень та уподобань. У «Дружньому просторі» цікаво та весело, можна чогось нового навчитися, спробувати. Або просто провести час з друзями. Мені тут весело, безпечно та комфортно.

Проєкт сприяв творчому розвитку наших педагогів, які отримали нові навички та знання з організації дійств, таких як форум-театр та хакатон.

Тож висловлюємо щиру вдячність усім донорам та організаторам проєкту. Ви надихнули наш центр на нові звершення.